Майже непомітно в українській адміністративно-територіальній системі проходять справжні тектонічні зміни - децентралізація у вигляді централізації влади, а точніше - об’єднання територіальних громад. Наміри влади радикальні, і вони стосуватимуться кожного українця.
Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», розробленим Урядом та прийнятим Верховною Радою 2 лютого 2015 року, передбачене кардинальне реформування системи місцевого самоврядування в Україні.
Можливо, це й слушна ідея, і повинна була б вирішити численні проблеми життя сільських громад. Проте сьогодні це питання пробуксовує і стикається з низкою проблем. На Нікопольщині процес децентралізації влади, створення територіальних громад з подальшою ліквідацією району сприймається його мешканцями дуже неоднозначно. Про це сьогоднішня наша бесіда з депутатом Дніпропетровської обласної ради Володимиром Євтушенко.
- Володимире Олексійовичу, ще у вересні 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про затвердження перспективного плану формування територіальних громад Дніпропетровської області». Як вона торкнулася нашого, Нікопольського району?
- У Нікопольському районі замість однієї селищної і 15 сільських рад планується створити чотири сільські територіальні громади: Придніпровську, до якої мають відійти Червоногригорівська селищна, Дмитрівська і Придніпровська сільські ради, Чкаловську Приміська (колишня Менжинська), Південна, Першотравневська і Чкаловська сільські ради, Покровську (Шолоховська і Покровська сільські ради) і Чистопільську (Новоіванівська, Новософіївська, Павлопільська, Лошкарівська, Шевченківська, Криничуватська і Чистопільська (колишня Кіровська) сільські ради. Це – пропозиції районної влади, а ось останнє слово – за людьми.
- Закон передбачає добровільність. Пропозиції ж щодо об’єднання територіальних громад, розроблені місцевою владою, не сприймаються більшістю населення.
- Звичайно, якщо це добровільне об’єднання, то воно мусить бути добровільним. Натомість сільські голови сьогодні відчувають щоденний тиск з боку виконавчої влади, адже закон прописує: не будете об’єднуватися - не отримаєте фінансування, або центральна влада об’єднає вас без вашої згоди.
- Яку мету переслідує цей Закон?
- Закон був прийнятий з метою раціонального використання бюджетних коштів, надання більш якісних послуг жителям громад, тобто, питання, якими займався район, передаються в окрему об’єднану громаду. Але вона повинна бути повністю платоспроможна, щоб забезпечити задоволення усіх людських потреб.
Об’єднані громади не повинні бути малими, бо вже попередні підрахунки показують: чим більша громада, тим більше коштів необхідно для її фінансування. Тому орієнтовно на її території повинно проживати не менше 6 тисяч осіб. А щоб людям зручно було добиратися, відстань від села до центральної садиби не повинна перевищувати 20-25 кілометрів.
То хто ж тоді подумав про новоіванівців, павлопільців, лошкарівців?
Ось тому депутати Криничуватської сільської ради пропонували приєднати Новоіванівську і Лошкарівську сільські ради. Однак влада виявилася не готовою до компромісів та дискусій. І плани, вочевидь, ніхто змінювати не збирається.
- То де ж тут добровільність, про яку так багато сьогодні говорять?
- Дивно, але ті, хто визначав, де саме будуть центри громад, не врахували основного: які об’єкти інфраструктури є на цих територіях. А про кадри взагалі ніхто не подумав. Хоча законодавець передбачив, що мінімальна кількість спеціалістів, які обслуговуватимуть 10-15 тисяч жителів і надаватимуть їм послуги, становитиме від 50 до 80 чоловік. Сьогодні ж район має високий кадровий потенціал, і 45 тисяч осіб, які проживають на території Нікопольського району, обслуговують 90 висококваліфікованих спеціалістів. Якщо утвориться чотири самостійні громади, то таких спеціалістів потрібно буде мінімум 300 чоловік. Чи прораховував хто економіку, а основне – де взяти гроші, перш за все на зарплату штатним працівникам? Витрати на адміністративні органи в кожній новоствореній об’єднаній громаді зростуть більш ніж у 4 рази. Тому тут виникає проблема невизначеності стосовно майбутнього. Зміни до Податкового та Бюджетного кодексів щодо підтримки реформи не внесені і навіть не розроблені.
- Володимире Олексійовичу, що буде з надходженнями до місцевих бюджетів і як їх ділити? Які будуть видатки та що буде з комунальною власністю?
- На всі ці питання відповідей немає, а є лише обіцянки. Надходження до місцевих бюджетів збираються в основному з місцевих підприємців.
- А керівник робочої групи з питання децентралізації влади в області Олена Тертишна розповідає, що гроші вже надходять з Києва як допомога громадам, або від грантів європейських країн.
- Тобто, нам пропонують жити постійно в борг. І зрозуміло, що довго давати гроші нам ніхто не буде, їх потрібно буде заробляти кожній громаді самій. А вже можна спрогнозувати, що коштів у бюджеті не вистачатиме, тому місцева влада з кожним разом збільшуватиме навантаження на малий та середній бізнес, який працюватиме на її території. А ще гірше – скорочуватиме види послуг, які надаються населенню, а також об’єкти соцкультпобуту на селі. Тому ще раз хочеться запитати: хто і чим керувався при плануванні такого об’єднання громад, якщо вже зараз видно, що простому громадянинові, селянину від такого нововведення краще жити не стане. Безкоштовний сир буває тільки в мишоловці.
- За планами, після об’єднання громад у визначених їх центрах будуть сформовані місцеві ради, а замість сільських голів у малих селах будуть обрані сільські старости.
- Не важко спрогнозувати, що навантаження на ради збільшиться. На територіях, де ліквідовуються ради, залишаться старости, які будуть наділені вузьким колом повноважень і не зможуть самостійно приймати рішення. Якщо сьогодні виконком сільради може оперативно зібратися і вирішити будь-яке питання, то завтра старості з маленького села доведеться їхати до центру громади і передавати туди звернення людей. Звичайно, швидкого реагування на нього не буде. Я спілкуюся з людьми у своєму окрузі. Майже всі вони впевнені, що це лише віддалить владу від громадян.
- Багато хто не готовий об’єднуватися з іншими. Люди з маленьких сіл побоюються, що їх більші сусіди після об’єднання залишать собі всі гроші. Можливо, що в результаті відсотків двадцять малих сіл будуть забуті і знищені. Чи згодні ви з тим, що там, де нема сільради, там нема села?
- Люди побоюються, що стане ще гірше. Багаті громади, в свою чергу, не хочуть поєднуватися з бідними. У кожного є життєві справи: довідки, лікарні, дитсадки. Для людей існуюча адміністративно-територіальна система хоч і не надто комфортна, але проста і зрозуміла: село - сільрада - район - область. Мабуть, для України нині це розкіш - мати просту і незмінну систему.
Для створення нових сучасних об’єктів інфраструктури знову-таки потрібні великі гроші. А їх не вистачатиме навіть на повноцінне фінансування соціальних проектів (ремонт доріг, шкіл, лікарень, клубів). Тому сьогодні треба приймати виважене й економічно обгрунтоване рішення з урахуванням потреб жителів району, його традиції, що складалися століттями, а основне зробити так, щоб люди відчували себе захищеними громадянами української суверенної держави.
Сьогодні не потрібно придумувати нових проектів, а спробувати хоч раз виконати Закон про місцеве самоврядування, передати повноцінне фінансування місцевим органам влади, в цьому полягає децентралізація.
- Володимире Олексійовичу, мій колега Едуард Фатєєв з газети «Репортер» в одній із своїх публікацій, посилаючись на розповіді людей, зазначив, що нібито Володимир Євтушенко під час зустрічей з жителями району по сільських радах обіцяє всім у їхньому селі створити центр громади.
- На зустрічах з виборцями в селах Лошкарівка, Павлопілля, Криничувате, Першотравневе та інших Володимир Євтушенко як депутат обласної ради запитував, хто визначав центри розміщення громад, чим при цьому керувався, які аргументи наводив. Адже визначення центрів є одним із важливих чинників. Хто і коли обговорював Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад», чому прийнято рішення про об’єднання чотирьох громад, а не однієї спроможної, де кожна людина буде захищена, почута, якісно обслужена, де села будуть квітучими, люди радісними, дороги європейськими… Важливо будувати свою Україну для українців, а реформи впроваджувати для людей, а не для звіту перед Європою.
- Але ж дві громади вже відійшли від району, пішли у власне плавання.
- Так, об’єднатися вирішили Чкаловська й Південна сільські ради. Як житимуть громади, що пішли на такий, я б сказав, необдуманий крок, покаже час. Інші громади ще не визначилися, тому ще є час для прийняття обгрунтованого і виваженого рішення.
- Володимире Олексійовичу, сьогодні Мінрегіонбуд пропонує поміняти перспективні плани. Чи можна на Нікопольщині замість чотирьох громад все-таки залишити одну?
- Звичайно, в районі можна створити одну активну, перспективну громаду. Я вважаю, що необхідно зберегти цілісність району, зробивши його сільською територіальною громадою. Для цього необхідно зібратися громадським активістам, депутатам сільських, селищної, районної й обласної рад й вирішити в конструктивному діалозі біля якої громади слід об’єднуватися.
Якщо поділиться район, то не буде вже того цілісного організму, який є сьогодні. Не будемо проводити загально районні свята, не буде необхідності збиратися всією дружною родиною, бо в кожної громади буде власна вертикаль влади. Із 22 районів в області нам пропонують залишити 5, але вони будуть наділені вже зовсім іншими функціями, кожна громада житиме своїм життям, втратиться дружній людський зв’язок.
Нікопольський район у новому варіанті матиме зовсім інше смислове навантаження. Йому будуть підпорядковані тільки органи правопорядку, надзвичайних ситуацій тощо, а вся життєдіяльність ляже на плечі новостворених територіальних громад.
Говорять, що ми не можемо створити одну цілісну громаду з центром у місті. Та це не так, бо це питання також ніхто не вивчав, до думки людей влада не прислуховується. Її можна назвати не Нікопольська, а будь-як: Микитинська, Січеславська тощо, а адмінцентр залишити в Нікополі. Це намагаються довести керівництву району й громадські організації, зокрема «Нікопольський край», але на всі аргументи воно не реагує і не звертає аніякої уваги.
- Спікер Верховної Ради України Володимир Гройсман, реагуючи на критику, говорить про «перекоси на місцях». Проте слід подивитися правді в очі: багато регуляторних актів поки не прийнято, у влади нема відповідей на конкретні питання, які турбують людей.
- Тому ми повинні самі вирішити й домовитися, як нам жити далі. Якщо цього не зробити сьогодні на місцях, за нас це зроблять обласна й Верховна Рада. Поки що ж у мешканців району є вибір. Пропозицій може бути безліч, і їх треба уважно вивчати. Та основне, наголошу, - залишитися в складі цілісного району, однією нікопольською громадою, як би вона не називалася, зберегти всю інфраструктуру, де працюють високопрофесійні кадри, досвідчені спеціалісти й прекрасні фахівці своєї справи.
- Дякую за цікаву й змістовну бесіду. Думаю, почуте підштовхне усіх небайдужих до долі району на рішучі дії, спрямовані на забезпечення високих соціальних гарантій сільських жителів.
Олександр ПАЛЕЦЬ
Джерело http://vizit.venal.com.ua/
