Завдяки Інтернету ми маємо можливість спілкуватись з людьми з різних куточків світу, обмінюватись цікавою інформацією та навіть вчитись. Саме бажання навчатись познайомило мене зі справжнім поліглотом з Південної Америки. Зареєструвавшись на одному з сайтів, на якому люди обмінюються мовним досвідом та вивчають різні мови, я хотіла «пригадати» англійську та опанувати іспанську, а от Джордж Менуелл (George Manwell) хотів поспілкуватись… українською. Чесно кажучи, я була вражена і не могла повірити, що хлопець – дійсно з Південної Америки. Нечасто зустрінеш іноземців, які так добре володіють твоєю рідною мовою. А як з’ясувалось згодом, Джордж навіть хоче приїхати до України і вчитись тут на перекладача (зараз він навчається на вчителя).
У зв’язку з подіями в країні, коли так зване «мовне питання» вкотре стає наріжним каменем в житті українців, коли дехто з наших співвітчизників або просто за 20 років так і не вивчив українську або взагалі не хоче її вивчати чи скаржиться, що його силоміць примушують її вивчати, мені захотілось поспілкуватись з хлопцем із зовсім іншої країни, якому сподобалась наша мова і яку він вивчив практично за два тижні… Спілкувались, звісно, українською.
– Джордж, розкажи, як і коли ти помітив за собою здатність до вивчення іноземних мов?
– Коли мені було 6 років, ми з сім’єю переїхали до Венесуели у зв'язку з роботою мого вітчима. Там я дуже швидко повинен був вивчити іспанську мову, щоб розуміти своїх однокласників (я там вчився з першого до третього класу початкової школи). Перебування в середовищі, де всі розмовляють зовсім іншою мовою (адже для бразильців рідна мова – португальська або її місцевий, «базильський», рідновид-діалект. – Прим. авт.) справило на мене сильне враження, і тому я почав цікавитися іншими державами, їх культурами та мовами. Пам'ятаю, в мене було улюблене заняття – читати ілюстрований словник, який мені подарували батьки. Там були прапори всіх країн світу, і мені дуже подобалося дивитись на них та дізнаватися, якою мовою там розмовляють, яка там столиця чи валюта. Однак перші спроби вивчити іноземні мови самостійно з’явилися набагато пізніше, коли мені виповнилось 16 років. У підлітковому віці я мріяв «підкорити» японську, адже я завжди захоплювався відеоіграми даної країни. Тим не менш, ця мова здавалась мені занадто складною, отже я вирішив переключитись замість неї на російську. Російська була першою мовою, яку я вивчив самостійно, без допомоги курсів чи репетиторів. Після цього я почав більше цікавитися державами СНД, включаючи Україну, і не тільки… Вивчення мови, яку часто вважають однією з найскладніших на світі, дало мені впевненість в собі, і тому за кілька років я повністю занурився у вивчення різних мов (у своєму житті я вивчав більше ніж 50 мов). В даний час я володію (звісно, різною мірою) більш ніж десятьма мовами.
– Чому ти вирішив вивчати українську? Чи складно було її вчити? Та взагалі, яке в тебе враження від нашої мови?
– Українська мені відразу сподобалася завдяки її звучанню. На мою думку, «калинова» – одна з наймелодійніших мов серед слов'янських. Вона має якусь чарівність, якої інші мови не мають. Вчити її було нескладно, адже на той час я вже знав російську та інші слов’янські мови.
– А от яка, на твою думку, найскладніша мова?
– На сьогодні – монгольська, безсумнівно. Це дуже багата мова як в плані фонетики, так і в плані граматики. Вони мають зовсім іншу культуру, тому іноземцям, які її вивчають, дуже складно. Висловлюються абсолютно по-іншому — наприклад, якщо ти хочеш запитати «Як тебе звати?», то монгольською це буде так: «Таны нэр хэн бэ?», що дослівно перекладається як «Твоє ім'я хто?». Спочатку дуже складно звикнути, але з плином часу розумієш, що це фантастично: кожний народ бачить світ зі своєї точки зору, і мені дуже цікаво, як це безпосередньо відбивається в мові.
– Поділись таємницею, як тобі вдається вчити стільки мов – яким способом, методикою ти користуєшся?
– Найголовніше – бути терплячим та працьовитим, бо врешті-решт – як то кажуть російською? – «терпение и труд все перетрут». Я не чекаю, аби мови «підішли» до мене — я сам їх шукаю. Тобто щодня читаю газети, дивлюсь телебачення на різних мовах, і, звичайно, дуже часто спілкуюсь з іноземцями за допомогою соціальних мереж (користуюсь не менш ніж 4-5 мовами щодня).
Зазвичай я починаю вивчення будь-якої мови з підручників: слухаю діалоги, роблю вправи, а через деякий час намагаюся користуватися тим, що вивчив, в спілкуванні. А ще перекладаю все, що бачу – наприклад, коли я снідаю, в моїй голові постійно рояться думки: «Цікаво, а як буде кава, хліб і таке інше на різних мовах?». Колись я працював в театрі, і там щодня було багато іноземців. Одного разу був там оркестр з Болгарії — я підійшов до них і сказав: «Добър вечер, как сте днес? Аз уча български език, искам да говоря с вас» (що в перекладі: «Доброго вечора, як у вас справи? Вчу болгарську, хотів би нею розмовляти з вами»). Навіть не треба говорити, що вони були в шоці, і ми балакали довгий час. Мої співробітники були вражені, вони весь час питали «Як тобі це вдається??? Ти чаклун!!!». Іншими словами, щоб мати успіх, треба розмовляти з людьми, дізнаватися про їх культури, ризикувати. Пригадую такий афористичний вислів: «Хто не ризикує, той не п'є шампанського». Так, здається, у вас кажуть?
– Для чого тобі вивчення мов – це пов’язано з майбутньою професією чи, може, ти мрієш подорожувати?
– І те, й інше. В майбутньому я би хотів стати перекладачем, але водночас теж мрію подорожувати по всьому світові. В будь-якому випадку, вивчення іноземних мов для мене – це велика пристрасть. «Якщо ви розмовляєте з людиною мовою, яку вона розуміє, – слова сягають її голови. Якщо ви розмовляєте з людиною її мовою, то слова сягають серця».
У Джорджа є свій канал в Youtube, тож хто має бажання, може самостійно переконатись, що хлопець дійсно чудово розмовляє українською. А ще, можливо, завдяки його прикладу українці звернуть увагу на свою рідну солов’їну та калинову мову, на її якість та вишуканість – те, що знайшов в ній молодий бразилець.
Альона МАТВІЙЧУК.
Источник: НТМ
