В минулому столітті Михайло Булгаков радив словами свого персонажа професора Преображенського не читати до обіду радянських газет – начебто вони погіршують травлення. Але пресу не просто читали, але й передплачували «кілограмами». Найголовніше, що газетам довіряли. Радянська людина – як надійному джерелу інформації, радянське керівництво – як безвідмовному інструменту пропаганди. З тих часів дещо змінилося, і сьогодні преса нібито ґрунтується на засадах незалежності і демократичності. Та чи довіряють написаному на сторінках газет і журналів українці?
Причини та можливі наслідки хвороби
Останніми роками спостерігається скорочення кількості передплатників на періодичні видання. Причин такої тенденції чимало: розвиток цифрових технологій, що надає легкий доступ до будь-якої інформації; економічна ситуація в країні, наслідком якої є зменшення платіжної спроможності населення; багаторазове здорожчання витрат на виготовлення якісного друкарського продукту; відсутність поштових скриньок та несвоєчасна поштова доставка; атрофія звички читати. Така ситуація не може не турбувати видавців газет і журналів, адже за декілька років преса може зовсім зникнути як з поштових скриньок українців, так і з магазинних полиць.
Рецепти одужання від медійних лікарів
У жовтні в Києві пройшов тренінг на тему «Менеджмент та маркетинг газет», організований Академією Української Преси (АУП) разом з IBB Dortmund gGmbH (Дортмундський міжнародний освітній центр) за підтримки Посольства ФРН, на якому працівники періодичних видань за допомогою медіатренерів: консультанта з газетного бізнесу Сергія Чернявського, топ-менеджера медійних проектів Вадима Балицького та президента АУП, доктора філологічних наук Валерія Іванова – намагалися відшукати шляхи зацікавлення та утримання читача оновленням контенту (інформаційного наповнення), переглядом форм і методів подачі матеріалу, створенням можливості обирати улюблене видання у зручному форматі, у тому числі – і випуском електронної версії газети. Розглядалися також питання створення сучасної редакції та підвищення кваліфікаційного рівня її працівників.
Довіра до друкованого слова – основа газетного бізнесу
Цікавим виявився досвід німецьких колег, яким поділився професор, видавець газети «Франкфуртер Алльгемайне Цайтунг» Вернер Д’Інка. Адже авторитетне видання обсягом 60 сторінок читають щоденно не лише в Німеччині, а й за її межами близько 1 млн. людей, і аналогів йому в Україні немає. Секрети довголіття і процвітання друкованих німецьких видань виявилися доволі простими.
По-перше, це довіра німців паперовим носіям інформації. Такий стереотип не випадковість, оскільки видавець не може собі уявити можливості потрапляння на сторінки своєї газети неперевіреної інформації. Кожному з видань (при чому жодне з них не належить державі!) дорога репутація, адже світ друкованих ЗМІ доволі тісний: всього близько 400 продуктів, на відміну від України, де зареєстровано – 34 тис., з яких систематично виходить трохи більше 4 тис.
Зацікавлений читач – головний секрет успіху
Другий фактор – інформаційне наповнення. Видавці витрачають шалені кошти, не шкодують зусиль та часу на те, аби відповісти на головне питання: «Що цікаво читачеві?». Соціологічні опитування, лабораторні експерименти, комп’ютерні дослідження – все це заради графіків і діаграм з найрейтинговішими темами. Навряд хто щоденно прочитує 60 сторінок різнопланового матеріалу, але, беззаперечно, що – незалежно від професії, віку і соціального статусу – кожен в такому виданні знайде матеріал цікавий і корисний для себе. Майбутнє – за ексклюзивними журналістськими роботами досвідчених фахівців.
Місце в життєвому розкладі
Третя запорука успіху – вчасна доставка до передплатника, цим займаються приватні служби, в яких часто підробляють школярі. Газета у передплатника – щоденно до сьомої ранку! Німецький колега зізнається, що бувають прикрі збої у роботі, неприємно вислуховувати скарги на несвоєчасну (опівдні) доставку, адже ознайомитись з новинами треба до виходу на роботу.
Виховання власного читача – робота на перспективу
Секрет №4 – це звичка читати. Серед сучасної молоді, на жаль, стає непопулярним захоплюватись читанням книжок, отримувати інформацію з друкованих джерел, а про газети годі вже і казати. За таких суспільних змін газетам жити залишилося лічені роки, доки сьогоднішні юнаки та дівчата не подорослішають. Це розуміють і сьогоднішні німецькі видавці. І вони не пасивно спостерігають за сумною тенденцією, а роблять кроки по зміні ситуації у зворотному напрямку. Так, особисто газета «Франкфуртер Алльгемайне Цайтунг» разом з державними освітніми фондами вже декілька років впроваджує програму з формування в учнів звички читати саме газети. На своїх сторінках видання дає оголошення для шкіл і вчителів, які бажають взяти участь у програмі. Щороку таких набирається приблизно по 100 учнів з 11 шкіл. Вікова категорія дітей – 10–14 років (на думку видавців, це саме той вік, з якого слід починати виховувати повагу і любов до газетного слова). Учні протягом 4 місяців безкоштовно отримують газету по передплаті. Вчителі використовують матеріали видання як методичні посібники з окремих предметів: основ економіки, соціології, політології, географії, мови, літератури, біології та ін. Для зміцнення зв’язків з юними читачами, підвищення авторитету видання організовуються екскурсії до редакції. Періодично проводяться семінари, на яких аналізуються найцікавіші статті, за бажанням учні пишуть творчі роботи на теми, які їх цікавлять, кращі матеріали друкуються на сторінках газети і відзначаються нагородами. Цікаво, що цього року чотири роботи стосувалися висвітлення та аналізу політичної ситуації, яка склалася в Україні. Приємно знати, що молодій Німеччини не байдужа доля нашої країни. Неважко підрахувати, що за сім років «Франкфуртер Алльгемайне Цайтунг» виховала більше 7 тис. власних читачів.
З надією на одужання...
Хочеться сподіватися, що майбутнє у нашої преси все ж таки є. Важливо працювати над зміцненням довіри до газетного слова, і це, звичайно, залежить від сумлінної роботи насамперед тих, хто працює у ЗМІ. Ми вже маємо гіркий досвід безвідповідального розповсюдження хибної інформації. Кожен українець (навіть той, хто жодним чином не пересікається зі світом інформаційних комунікацій) відчув на собі силу медійного впливу. Напрошується риторичне питання: «Чи могла скластися подібна ситуація у незалежному європейському медійному просторі?». Хочеться вірити, що незабаром з’являться альтернативні служби доставки, які нададуть нові можливісті вибору отримання якісних послуг. Стабілізується економічна ситуація в країні, і той, хто раніше не міг собі дозволити передплату, буде зустрічати ранок з улюбленою газетою. Можливо, хтось скаже, що газети будуть читати тоді, коли ми будемо жити по-європейськи, але, насправді, все навпаки: європейське життя нас чекає тоді, коли ми знову почнемо довіряти друкованому слову...
Оксана ЛИМАР.
Источник: НТМ
