Нарешті. Дочекались. Експериментів із «Запаскою»! Цей український інді-поп дует почав свій тур 15 лютого. Вже побував у Польщі, Швеції, у багатьох містах України… 13-го їх зустрічав Дніпропетровськ, а 14-го – і ми, нікопольці.
Якщо чесно, йшла туди з цікавістю та навіть з деяким побоюванням. Експерименти на то і є експерименти – щось зовсім нове та невідоме. Погодьтеся, Нікополь не балують своєю присутністю якісні відомі альтернативні групи. Тим паче ті, які презентують своє мистецтво у європейських містах… Пізніше солісти гурту, Яна Шпачинська та Павло Нечитайло, мені зізнаються: «Після позитивного досвіду виступів у невеличких містах ми вирішили, що не тільки в обласних центрах, але і в районних центрах знайдуться наші слухачі. Саме в таких містечках, як Нікополь, публіка більш відкрита та душевна».
У приміщенні клубу, де проходив концерт «Запаски», зібралося небагато людей. Тішила затишна атмосфера: запалені свічки, приглушене світло та спеціально установлений проектор для відеоряду.
- Почнемо свій виступ з нудних пісень, - посміхнувся у мікрофон Паша.
Безперечно, нудних пісень не було. Був неймовірно гарний голос Яни, своєрідний мікс численних акустичних та електронних інструментів та образи, які жваво мерехтіли на екрані.
Під деякі композиції хотілось зненацька кинутись у танок, під інші, навпаки, закрити очі та просто медитувати. У мелодіях чулись і слов’янські мотиви, і якісь далекі африканські… Один із слухачів біля барної стійки зовсім не міг вгамувати свій запал – впродовж всього концерту підспівував вокалістам та відбивав такт долонями.
Запаска» у НікополіУ залі ж панувала тиша. Здавалось, що після аплодування на кілька секунд глядачі спеціально замовкали, щоб розгледіти, або навіть вгадати, на яких інструментах зараз будуть грати Яна і Паша та що з цього вийде.
Дві години пролетіли як сон. Глядачам так сподобались пісні «Запаски», що вони декілька раз запрошували музикантів зіграти на "біс". Артисти, звичайно, не відмовлялись і з радістю виконували свої пісні.
Після концерту мені вдалося взяти у музикантів невеличке інтерв’ю. Почала його питання, яке найбільше мене хвилювало:
- Скористаюся назвою однієї із ваших пісень «Я радію сам» і скажу чесно – я сьогодні раділа не сама, а разом зі своїми земляками. Через те, що до нас нарешті приїхала така група і ми мали змогу послухати якісну музику. Як ви сьогодні почували себе на концерті? Чи відчули якусь цікаву атмосферу?
Паша: - Відчуття таке – стояння на калиновому мосту. Десь був такий цикл ініціацій в давніх слов’янських племен, коли герой виходив на калиновий міст і чекав Змія Горинича або чуда-юда. Таким чином він міг стояти там кілька діб, готуючись до бою. Щось таке сьогодні вітало у повітрі, якесь тривожне очікування.
Кожний концерт для нас унікальний. Різний звук, різні умови, публіка, різна енергетика. Саме зараз я відчув, що сюди прийшли люди, яким цікаво було нас послухати, які знали, куди йдуть та навіщо.
Родзинкою нікопольського концерту став той хлопець, який нам підспівував.
Запаска» у Нікополі- Захоплює увагу те, що ви граєте на багатьох інструментах. На чому ви сьогодні виконували композиції?
Яна: - Ох, якщо чесно, то ми починаємо відсіювати багато інструментів. Тому що дві важкі валізи не легко транспортувати. З того, що витримало до сьогоднішнього дня - це баянчик-калінка (Паші його бабуся подарувала, коли йому було близько чотирьох років), африканський інструмент калімба, гармошки, гітара, лупер, маленький синтезатор (ми його знайшли у Польщі на барахольці, дідок старенький продавав) та драм-машинка. Взагалі, я дуже полюбляю експериментувати з різними новими та невідомими для мене інструментами. Але, як я уже казала, їздити з ними дуже складно.
- Впродовж концерту ми почули не тільки українську мову. На яких ще мовах ви співаєте?
Я. Ш. – На польській, чеській, англійській та російській. По-перше, як я вже казала, ми полюбляємо експерименти, по-друге, це дуже допомагає у турах по Європі. За весь час існування дуету ми чимало поїздили. Були у Польщі, Чехії, Словаччині, Німеччині, Швеції, Молдові, Білорусії…
- Мабуть, я не відкрию Америку, коли скажу, що ви дуже талановиті люди. Чи завжди ви були музикантами?
Я. Ш. – Ще до своєї музичної діяльності я працювала на різних офісних роботах: перекладачем, літературним редактором. Зараз у деякому сенсі я фрілансер.
П. Н. - Я впевнений, що всіх людей веде Господь. Минулого року в мене було ще дві роботи. Працював рекламістом на великий радіохолдінг і в охороні археологічної служби. Рівно у той момент, коли я втратив роботу, у нас був підписаний контракт з менеджерською групою «Naturaleast». Зараз розписаний гастрольний графік аж до червня. Так що все закономірною.
- За весь час вашого виступу я вхопила декілька виразів, які мені сподобались. Наприклад: «Коли молодий, чекаєш весну, потім зиму. А з віком чекаєш тільки пляж і вічне літо»; «студенти їдуть вчитись десь далеко і плачуть»; «у нас є багато знайомих робітників, які заробляють більше, ніж альтернативні музиканти в Україні»; «а я вийду на засніжене подвір’я»; «пісня про дівчину, якій наснилося, що вона виходить заміж. Коли прокинулась, зрозуміла, що це не так»… Відчувається якась філософія, яку ви намагаєтесь донести до слухача. Яка вона?
Я. Ш. – Взагалі, це невеличкі історії із життя чи нашої уяви. Вони найбільш за все передають філософію життя. У мене більш емоційні жіночі замальовки, а у Паші якісь спостереження. Взагалі, чоловіки більше на епосі.
Запаска» у НікополіЗалишати клуб, де збирає речі «Запаска», не хотілось. Таке відчуття, що ця казкова музика, яку створюють дві людини, була сном. Може, насправді примарилося?
Для впевненості у їх справжньому існуванні цитую рядки із пісні «Колискова» та наполягаю на тому, щоб ви подивились відеозапис з концерту та зрозуміли, що наступного разу таку подію ні за що не проґавите.
Колеса в хмарах – наче ноги в стремю.
І вихилюся поза край над мряч,
аж серце випаде із рук на землю.
Люлі-люлі, накриває ковдрою літній сон,
І далеким потяга гуркотом,
І собачим гавкотом за вікном навіває:
ау-ау-ау-ау-ау-ау-ау…
Не прокинешся ні разу аж до ранку. Спи, спи, спи…
Не прокинешся ні разу аж до ранку. Спи, спи, спи…
Источник: Никополь-ART
