19 апреля - знаменательный для нас день, когда на Никитинской Сечи (территория нынешнего Никополя) Богдана Хмельницкого избрали гетманом. Именно отсюда он вывел казацкое войско на Первую Национально-освободительную войну за Украину. Это случилось 366 лет тому назад, в 1648-м году.
Вот что пишет по данному поводу Мирослав Жуковский, зам. директора Никопольского краеведческого музея, в своем материале «О месте вручения гетманских клейнодов Б. Хмельницкому 19 апреля 1648 года».
«…Единственный источник, детально описывающий церемонию вручения казацкой радой клейнодов Б. Хмельницкому 19 апреля 1648 года по старому стилю (29 апреля – по новому), является летопись Самойла Величка…
… Согласно ей, Б. Хмельницкий прибыл в Запорожскую (Никитинскую) Сечь 18 апреля 1648 года (по старому стилю) с Крымского Ханства путем Бахчисарай - Кизи-Кермен - р. Базавлук – Сечь. Кошевой атаман, согласно договоренности с ним, стянул за это время к Сечи пешее и конное войско количеством до 30 тысяч человек…
…Следующий факт, который обращает на себя внимание, засвидетельствовал, что когда все Войско Запорожское собралось по сигналу на раду, «то побачили, що для такої сили війська січовий майдан затісний. Отож, зважаючи на це, кошовий отаман з Хмельницьким мусили вийти з січової фортеці на просторіший майдан. Тут було оголошено всьому війську й виразно сказано, що за збитки та гніт, які терплять козаки й уся Мала Росія, проти поляків починається війна».
С. Величко подчеркнул в летописи следующее: «Почувши це, все Запорозьке військо одностайно й одноголосно назвало Хмельницького своїм гетьманом і 19 квітня постановило й обіцялося стояти за нього у війні з поляками».
Летописец указывает, что после принятия казацкой радой решения об избрании Хмельницкого гетманом «від кошового до військової скарбниці вислано січового писаря з кількома курінними отаманами та іншим значним товариством, щоб вони взяли там і принесли на раду військові Клейноди. Посланці все те виконали, вказані клейноди принесли на раду й вручили їх зараз же Хмельницькому. А ті клейноди були такі: дуже гарна королівська золотописна корогва, дуже модний бунчук з позолоченою галкою й деревцем, дуже майстерно зроблена й оздоблена коштовним камінням срібна позолочена булава, срібні військові печатки та нові мідяні великі котли з довбишем. До того всього приставлено було три легкі польові гармати з додачею до них пороху й куль, з амуніцією і пушкарями».
Как было записано в летописи, после окончания рады «частина війська розійшлася по куреням, а друга частина з Хмельницьким затим пішла в церкву на божу службу, до якої задзвонили... Вислухавши Святу літургію і подячного молебна з наказу кошового отамана вдарили у котли, віддаючи хвалу богові, доброму зиждителю. Після того гучно випалили з усіх гармат, а було їх біля п'ятдесяти. Затим гримнули зі своїх мушкетів всі піші, що стояли в лаштунках посеред січового майдану й за Січчю, - налічувалося їх більше десяти тисяч. Так палили з гармат і мушкетів тричі, а тоді розійшлися на свої обіди по куренях. Хмельницького ж із курінними отаманами запросив на обід кошовий».
В результате первой Национально-освободительной войны Украина еще не состоялась как государство, на тот момент об этом думать было еще рано. Но тот факт, что сотни тысяч украинцев смогли объединиться в одном освободительном порыве, дал для нашей будущей страны многое. Война под предводительством Хмельницкого стала ступенькой на пути к грядущему объединению земель и их суверенитету под флагом Украины.
Для успешного начала национально-освободительной революции именно в сер. XVII ст. сложились такие объективные условия.
В первую очередь, казацко-крестьянские восстания окончания XVI - начала XVII ст. дали украинскому народу существенный военный опыт, подняли его национальное самосознание, психологически настроили на победную войну. Во-вторых, существование Запорожской Сечи, расширения ее влияния создавало основу для развития в будущем полноценного Украинского государства. В-третьих, на этот период приходится ослабление королевской власти. Укрепление большого феодального землевладения обусловило центробежные тенденции в Речи Посполитой. То есть в 1648 г. в Украине сформировался целый клубок серьезных противоречий, решение которых было вероятно лишь силовыми методами. И для их использования сложились нужные условия.
Алёна Зинченко
Источник: Никополь-ART
