Головне місце відпочинку продовжує свою історію з ім’ям Бориса Мозолевського
Цей історичний факт було увічнено 21 червня, у день, який ототожнюють з золотим символом України – величною Пектораллю. 46 років тому, у далекому 1971-му, знахідку століття явив світові український Шліман, археолог від поезії – Борис Мозолевський.
У 2017-му офіційний статус парку закріплено пам’ятним знаком, з якого розпочинається новий відлік часу центрального місця відпочинку – з людиною, котра дарувала приховане в курганах минуле. А на будинку №23 по вулиці Центральній, де археолог зустрічався з друзями, презентував свої вірші, відкрито меморіальну дошку.
За твердженням не лише покровчан, таке рішення – данина пам’яті й пошани Борису Мозолевському. Про це говорили директор ТОВ «Трубосталь» Олександр Фельдман, історик Мирослав Жуковський, директор Нікопольського історико-краєзнавчого музею Олександр Кушнірук, присутні на урочистостях.
Почесний громадянин Покрова Мозолевський був відданий Подніпровському краю, людям, що стали для нього друзями всього життя. Лунали спогади про зустрічі з Борисом Миколайовичем і, звичайно ж, про рік відкриття Пекторалі.
Делегація з Нікополя на відкритті пам’ятного знаку (зліва- направо): Мирослав Жуковський, заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею: Олександр Кушнірук, директор Нікопольського краєзнавчого музею; Олександр Фельдман, генеральний директор ТОВ «НВО «Трубосталь»; Михайло Фурсов, ветеран МВС.
Її зображення прикрашає парк, якому сьогодні повернуто славу місця відпочинку. Масштабна реконструкція кардинально змінила простір, привнісши нові зони дозвілля, ігрові майданчики, але не позбавила історії, продовживши її. Комплексний благоустрій паркової зони, з появою зелених газонів, квітників, малих форм – триває. Він витриманий у єдиній концепції. Точкою відліку є пам’ятний знак, з якого починається парк Мозолевського.
За думкою учасників «круглого столу», присвяченого річниці відкриття Пекторалі, у якому взяла участь делегація з Нікополя, поезії видатного археолога, які лунали у парку, наповнили його новим змістом. Це ще одна безцінна спадщина визнаного світом науковця, яка чекає відкриття. Цього аспекту, а ще життєвих збігів, таємниць відчуття курганів, питання збереження спадщини великого науковця торкалися історики, громадські діячі, хто особисто знав Бориса Мозолевського – видатну постать вітчизняної й світової археології і дивовижну людину, що продовжує жити серед заколиханих степовими вітрами курганів.
Оксана Сізова
Джерело http://ntm.net.ua
