Багато фото та відгуків вже наповнило мережу стосовно керамічного симпозіуму вогняної скульптури «Скіф та Я», що проходив у Нікополі 21-28 червня. Здавалося б, на цьому можна вже й крапку ставити. Та деякі негативні коментарі про цей захід, що теж мали місце, не дають мені спокою. Авжеж, якщо подія залишає по собі полярно різні враження – це вірна ознака її успіху.
Виходить, зачепила, привернула увагу громадськості, розбурхала уяву. Та все ж хочеться обговорити зі скептиками цінність Нікопольського симпозіуму. Справа у тому, що він народився не тому що «на носі - свято, і треба якось людей розважати», як то у нас зазвичай робиться на будь-яку дату. Сцена - самодіяльний концерт – виступ запрошеного гурту, плюс майстер-класи. Це сценарій, що вже давно відомий нікопольцям і лише трохи останнім часом розбавлений оригінальністю. Бо спробуй офіційним масовикам-культурникам вигадувати щось нове на кожне свято із року в рік. При тому, що голова повна іншого адміністративного клопоту.
Із даним конкретним симпозіумом – ситуація зовсім інша. Він народився в уяві самих творців – художників та скульпторів. Не тому що треба, а тому що захотілося. Тому вже з самого початку він ніс у собі зовсім інший заряд. І головна мета його – не просто розважити людей, а долучити їх до творення прекрасного. (Добре, що місцева влада зрозуміла це і допомогла нестандартній ідеї вже другий рік поспіль втілюватися у життя).
Отож, ви відчули різниицю? «Розважити» і «долучити». У першому випадку глядач сприймається як пасивна одиниця, якій щось дають, якось «розважають», просто як у Радянському Союзі. У другому ж випадку глядача «долучають», і він уже нібито й не глядач, а активний співучасник дійства. Який може споглядати і співпереживати праці скульптора, може сам взяти у руки глину і щось із неї зробити. Ось головна відмінність і магія цього симпозіуму!
Той, хто був присутній на його завершенні 28 червня, коли робили випал скульптур, підтвердить, яка творяча атмосфера огорнула Європейську площу у цей момент! Я немов зачарована слідкувала за кропіткою працею скульпторів, за їх трохи втомленими, та не менш натхненними обличчями, за очами, що блищали у передчутті народження дива – власноліпленої, випаленої вогнем скульптури. Поки що навіть у всій Україні подібні заходи можна на пальцях порахувати. Але саме за подібним форматом, вважаю, майбутнє. Бо через такі культурні активності (а не пасивності) ми привчаємося бути активними й у своєму житті в цілому. Як каже відомий сучасний кобзар Віктор Пашник: «Люди, чому ви тільки слухаєте пісні? Співайте самі!»
А ще радісно, що завдяки симпозіуму «Скіфія. Скіф та Я» нікопольці у креативний спосіб охоче долучаються до нашої древньої історії. Деякі критики називають творіння скульпторів «язичницькими божками». Але ж із пісні слів не викинеш. Митці пропускають через себе стародавній світ, що панував у наших степах, і трансформують його у своїх скульптурних творіннях. Та хто сказав, що це ідоли і їм треба поклонятися? Це витвори мистецтва, які популяризують скіфський період на нашій землі. Якщо йти далі за думкою критиків, то скульптури, присвячені давньогрецьким богам – теж «язичницькі» і тому не мають права на життя.
Ще один закид стосовно використання забороненого асбесту під час випалу скульптур організатори симпозіуму, зокрема В’ячеслав Гуденок, спростовують.
Аби було зрозуміліше, якого культурного рівня подія вже другий рік поспіль відбувається у нашому місті, варто оприлюднити пару фактів. У минулому році Вячеслав Гуденок, Тетяна Максимчук та їх вогняний скульптурний перфоманс стали гостями найвідомішого фестивалю сучасного мистецтва в Україні «Гоголь-фест». А вже у серпні 2017-го ця ж творча команда з Нікополя планує представити Україну на всесвітньо відомому фантастичному фестивалі Burning Man (пустеля Блек-Рок, США).
Отож, ми маємо чим пишатися. Керамічний симпозіум вогняної скульптури «Скіфія. Скіф та Я» поступово стає туристичною родзинкою нашого міста.
Алёна Зинченко
Фото Володимира Байдукова, Олександра Костенко, Артема Тульчинського, Катерини Близнюк
Джерело http://nikopolnews.net
