У вівторок, 25 липня, п’яту річницю відзначив дитячий будинок сімейного типу Наталії та Андрія Левченків. З радісною подією привітати подружжя та його вихованців на невеличку та затишну вулицю Таганрозьку, що на Новопавлівці, завітали представники влади. Привезли й подарунки - мікрохвильову пічку, квіти та солодощі.
Десять років тому подружжя Левченків, яке вже мало власну доньку (вона зараз отримує другу освіту), зрозуміло: чужих дітей не буває. І почало свій виховательський шлях прийомної сім’ї, взявши двох діточок. А в липні 2012 року рішенням виконкому міськради біло офіційно створено дитячий будинок сімейного типу. І тепер Левченки замінили батьків вже дев’яти дітям віком від восьми до п’ятнадцяти років. Першу же свою вихованку – Олену Кобзєву – нові батьки вже «поставило на крило».
Свого часу цей шестикімнатний триповерховий будинок площею 250 кв. метрів родині допоміг придбати один із потужних благодійних фондів. .Будинок має зовнішнє утеплення, оздоблений теплою підлогою. На 15 сотках тут вирощують все для столу: овочі, фрукти, виноград. Будь-який будинок сімейного типу – це і педагогічне «ноу-хау», і своєрідна школа для самих батьків, які вчаться, мабуть, найвідповідальнішій справі на світі – перетворенню малечі на справжню, всебічно розвинену та гармонійну людини… Родині це вдається: Наталя сама педагог за фахом, а Андрій приніс у жертву дітям працю в трубній компанії «Сентравіс». Діти тут – частинки єдиного організму, які позбавлені й натяку на егоїзм.
Зрозуміло, що виховувати дев’ять дітей непросто. – говорить Наталя Левченко. – Але ми завжди відчували підтримку з боку не лише сусідів та друзів, а йслужби у справах дітей і Центру соцслужб для сім’ї, дітей та молоді, дитячих психологів та взагалі міської влади. Приміром, великою підтримкою для нас були інші подарунки від міської влади – пральна машинка, духова шафа, меблі, люстри, штори. А ще ми спілкуємось з подібними родинами Сичових, Видаїв, Сузь, Чередниченків – їх досвід завжди в нагоді… Головне те, що всі перетворення в будинку відбуваються на очах дітей, і вони, безперечно, будуть цінувати і власну оселю, і самі перенесуть все позитивне у власне доросле життя, не боятимуться труднощів. І сьогодні ми щиро вдячні за те, що все, що стало сенсом нашого життя, хтось цінує...
Багато дітей – це дуже добре, – додає старший з вихованців – 15-річний Віктор Черемних, – і я сам, коли стану на ноги, збудую житло та отримаю професію, матиму не менше двох-трьох дітей, і обов’язково познайомлю свою маму Наталю з онуками.
До речі, Віктор вже власноруч майструє з батьком та братом Євгеном меблі для великого будинку і навіть планує відкрити їх товарне виробництво.А малечу тішать стіл для пінг-понгу, корисне дозвілля та дві собаки-боксери. В житті дітей – повна гармонія та самодисципліна, а «всепоглинаючому» Інтернету батьками відводиться не більше часу, ніж спортивним вправам, книжкам та домашнім клопотам.
На разі у Нікополі у шести дитячих будинках сімейного типу знайшли затишок та батьківську любов49 дітей, а у п’яти прийомних сім’ях – десять хлопчиків та дівчаток. Батьки-вихователі дали шлях у життя вже сімнадцятьом дітям-вихованцям та трьом прийомним дітям.
Джерело http://nikopolnews.net
