3-4 червня 2017 року патріотами Нікопольщини та організаціями, що входять до складу Фонду ім. Івана Сірка, зокрема ГФ СОМ Нікополь та Затопська січ, було проведено щорічні заходи з вшанування пам'яті героїв Троїцького повстання та Останньої січі Калнишевського.
Все почалося у нікопольському парку біля міської ради, де встановлена меморіальна плита на честь учасників Троїцького повстання. Учасники мітингу згадували страшні події, коли більшовики знищили тисячу жителів Нікополя, незгодних з політикою військового комунізму. На закінчення мітингу всі послухали пісню у виконанні юної Софії Сіліної.
Потім відвідали поховання Івана Дмитровича Сірка біля села Капулівка, де вшанували пам'ять славетного кошового. Отаман Віталій Мандик урочисто вручив юним козачатам - джурам - шеврони козаків Затопської січі.
Далі путь пролягав на околицю села Покровське Нікопольського району. Там, недалеко від берега, затоплена водами Каховського водосховища остання запорізька січ. По дорозі завітали на могилу Леоніда Федоровича Бурди - вчителя та наставника, чий внесок в об'їднання козаків нашого краю важко переоцінити.
Отаборилися на березі Дніпра, у дубовому гаю. Козаки Затопської січі, що мають бойовий досвід АТО, провели вишкіл джур. Знайомили з екіпіровкою військ спеціального призначення, вчили володіти зброєю та злагоджено діяти у бою.
Увечері був традиційний куліш та приємне спілкування біля вогнища, а також авторські пісні під гітару.
На заході сонця пустили по воді вінок зі свічками на честь загиблих козаків та всіх героїв боротьби за свободу України. Кожного року вінок якимось дивним чином зупиняється на одному й тому ж самому місці - там, де була колись затоплена козацька церква - та стоїть, доки не стемніє.
Довідка ЦДІАК України: У квітні 1775 року російський уряд прийняв рішення щодо ліквідації Запорозької Січі. Військо під командуванням генерал-поручника Петра Текелія, повертаючись із турецької війни, обступило Січ, скориставшись тим, що Військо Запорозьке ще було на турецькому фронті (в Січі залишалося 3 тич. чоловік). Петро Калнишевський і більшість старшини, розуміючи марність опору, умовили запорожців підкоритися і здатися без бою.
Січові укріплення і всі споруди на території фортеці було розібрано, архів і військову скарбницю з клейнодами і коштовностями вивезено. Разом із старшиною Калнишевського було заарештовано і довічно заслано до Соловецького монастиря, куди доправлено наприкінці липня 1776 року. 3 серпня 1775 року Катерина II видала маніфест, яким оголосила: «нет теперь более Сечи Запорожской в политическом ея уродстве».
Джерело http://city-nikopol.com.ua
