Сиджу у плацкарті поїзду «Київ-Запоріжжя». На порядку денному у вагоні два питання:
- на скільки кому підвищили пенсію;
- коли ввімкнуть опалення.
Як кияни, так і запорожці бідкаються, що у квартирах вже дюдя, а теплопостачальники чогось чекають.
- На Троєщині вже ввімкнули опалення, а наша Оболонь чим гірша? – чую невдоволений голос киянки із сусіднього купе.
- А хтось, навпаки, радіє такій неквапності, готовий терпіти холод, тільки би зекономити на оплаті.., - дивується на нижній полиці жінка із Запоріжжя.
Колеса потягу стугонять, і в цю мить, слухаючи жаління мешканців мегаполісів, розумію, що в чомусь наше невелике місто випереджає гігантів. Аж якась гордість бере. Згадую, як у Києві розповідала знайомим, що зараз Нікополь енергетично підсилюється. На що вони тільки скрушно хитали головою – для столиці така необхідна міра (адже електромережі зносилися по всій країні) ще здається недосяжною мрією. Давала поради, якщо все ж настане час і мегаполісам переходити на індивідуалку, який саме варіант краще обрати. Сьогодні кияни відчувають себе заручниками теплопостачальників і сприймають можливість власноруч регулювати тепло та витрати на нього як манну небесну. Вона доступна тільки для мешканців новобудов.
Звичайно, що індивідуалізація опалення тягне за собою багато нових викликів. Як обігрівати під’їзди та підвали? Як убезпечити дію газових та електроагрегатів, що оселилися у кожній домівці? І чи не безпечніше робити котельні на будинок чи декілька? Де взяти гроші на індивідуалку? Як підсилюватися енергетично? Та при господарському підході всі ці питання можна вирішити. Що ми потроху і робимо. А натомість отримуємо сяку-таку теплоавтономію, про яку тільки мріють мешканці мегаполісів.
Алёна Зинченко
Джерело http://nikopolnews.net
