З самого початку перебудови в середині 80-х років минулого століття одними з ключових були екологічні питання.. В ті далекі роки стурбованість станом довкілля та станом здоров’я вивели на вулиці мільйони людей, примусила їх об’єднатись в комітети громадського спасіння та інші форми громадянських ініціатив. Все це речі по тим часам небачені і рівень політичної довіри до зелених був надзвичайно високий.. Але «екологічного повороту» не відбулося через панівну суспільну ідеологію адміністративно – командної системи.
В жовтні 1985 року (до Чорнобильської катастрофи!) Наукова рада АН УРСР по технічним і еколого – економічним аспектам розміщення, будівництва і безпечної експлуатації крупних енергетичних об’єктів розглядала комплексну програму та обгрунтування раціонального варіанту розміщення АЕС на період до 2000 року.
Відомо, що перед цим московське атомне відомство довело Україні «план до двору» - розмістити 43 ядерних блоки. Заслуговує уваги те, що при розгляді варіантів розміщення АЕС наукова рада вивчала стан здоров’я населення відповідного регіону та наслідки можливого додаткового впливу радіаційного фактору. Головним висновком засідання Наукової ради визначено відсутність водних ресурсів. Нас це не стосувалося, бо на час засідання наукової ради на Запорізькій АЕС вже функціонувало 3 блоки. До сьогодні залишаються (про них можна лише здогадуватись) недослідженими і неоприлюдненими обгрунтування розміщення АЕС між Енергодаром з діючою тепловою станцією та селом Водяне на кордоні двох областей з порушенням діючих на той момент норм та правил на березі Каховського водосховища. Як результат, в санітарно-захисній зоні теплової станції збудовано атомну. Сьогодні можна перевірити чи спростувати, що тодішнє партійно-радянське керівництво нашої області виставило умову, підтриману земляком – генсеком, щоб АЕС була розміщена поза територією області.
Неодноразові спроби громадськості Нікополя вивести розгляд проблеми регіону на міжобласний та державний рівні результатів не дали. Мені довелось бути в складі групи, яка в жовні 1988 року відвідала АЕС. Запам’яталась «порада» одного керівного мирноатомного діяча: «Чого ви приїхали – у нас все гаразд, розбирайтесь зі своїми правобережними проблемами». На жаль, обласна рада і держадміністрація нашої області ухиляються від розгляду проблем Нікопольщини на міжобласному рівні. Зате в Запорізькій та Дніпропетровській областях розглянуто та узгоджено розширення АЕС на два блоки. Заслуговує уваги те, що депутати нашої обласної ради від міста та району (включаючи народного депутата) уникають розглядати проблему, залишивши громадськості спілкування напряму з державним органом виконавчої влади та ініціаторами розбудови АЕС .
Вплив атомної індустрії на довкілля, незважаючи на великий обсяг досліджень, не можна вважати вивченим настільки, щоб впевнено, як магате, заявляти, що ми знаємо всі негативні наслідки від впливу радіації. Сучасний рівень знань не дозволяє передбачити всі наслідки вторгнення радіонуклідів, які в біосферу викидає мирний атом. У прийнятій медичній практиці зв'язок між радіацією та шкодою здоров’ю вбачають дуже спрощено. Офіційні критерії, за якими визначається зв'язок, не включає шкоди, завданої ядерною індустрією в наступних цілком зрозумілих випадках - рак викликаний канцерогенами, який розвивається під впливом радіації, рак молочної залози, серцево-судинні захворювання та інші. Деякі захворювання спричинені антропогенною радіацією, свідомо чи помилково взагалі не включаються до статистичних звітів. Варто згадати про великі агітаційні щити, з яких просили про допомогу дітям в лікуванні лейкемії. Згодом ці рекламні конструкції освоїли та змінили на усміхнені обличчя обранців місцевого рівня.
У жовтні 2006 року Верховна Рада прийняла Закон, метою якого є мінімізація радіаційних ризиків, пов’язаних з експлуатацією ядерних об’єктів. У відповідності до нього визначались поняття «зона спостереження», її розміри та межі, «медичний моніторинг» та інші. На той час наша міська влада готувалась до такого моніторингу. Однак екологічні, і як наслідок, проблеми охорони здоров’я до цього часу залишилися поза увагою цього Закону. Причина – Міністерство охорони здоров’я проігнорувало і продовжує до цього часу ігнорувати вимогу вищезгаданого Закону розробити відповідні нормативні документи до 1 січня 2008 року. На сьогодні ці ризики звужені поняттям «соціально-економічні». До екологічних і медичних ризиків відносять ймовірність випадкових, поступових чи катастрофічних змін в природному або створеному людиною середовищі проживання. Під потенційним екологічним ризиком розуміють явище небезпеки порушення стосунків живих організмів з довкіллям внаслідок діяльністі людини. Для цього необхідно припинити і не втягуватись в демагогічну дискусію про те, яке з підприємств нашого промислового куща найбільш згубно впливає на людину та які хвороби викликає.
Необхідно пам’ятати, що існує межа стійкості природного середовища, після якої воно стає непридатним для проживання. Вчені для визначення рівня ризиків для людини розробили методики та підходи. Зібравши та опрацювавши дані про захворюваність населення можна розрахувати для будь якої території України частку екологічного фактору впливу на здоров’я людини. В кінці 80-х років минулого століття вважалось що ця частка становить 20 відсотків, сьогодні мова йде про 30-33 відсотки.
Сьогодні при вивченні соціально – екологічних проблем необхідно вести мову про Нікополь-Марганецько – Енергодарський промисловий кущ з дослідженням існуючих ризиків. Професійні, ризики конкретно визначаються, а такі, яких зазнає все населення – екологічні, медичні, економічні, геологічні, політичні та інші залишаються сферою діяльності та турбот структур держави та місцевого самоврядування…
Відсутність необхідної інформації, небажання її мати відчувається в рішеннях міської ради, якими затверджується перелік об’єктів та заходів, що фінансуватимуться за рахунок «соціально-економічної компенсації ризику населення». Ці рішення хоч і розпочинаються зі слів «Від імені та в інтересах територіальної громади …» поки що міська рада уже кілька років поспіль не бажає чути та враховувати думку цієї самої територіальної громади. Значні суми виділених коштів спрямовуються на ремонт доріг, зокрема, міжміського сполучення.
Головним об’єктом дослідження при розробці екологічних та медичних програм, має стати стан здоров’я людини на відповідній території з системою екологічного управління. На цьому наголошував на громадських слуханнях у нашому місті з приводу продовження терміну експлуатації двох блоків ЗАЕС наш земляк Сергій Петрович Сонько - економіко-географ, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри екології та життєдіяльності Національного університету садівництва (м. Умань). Він з готовністю відгукнувся на запрошення міської ради взяти участь у громадських слуханнях.
Наведу один з його висновків, який, на жаль, ігнорується. «Існуючий затверджений порядок використання коштів на компенсацію ризиків населення, яке проживає на території зони спостереження вітчизняних АЕС, не враховує місцевих умов і пріоритетних існуючих ризиків». Тому дослідження мають розпочинатися з медико-екологічного аудиту, результати якого дадуть можливість доступними методиками визначити проблеми, причини та розробити відповідні рекомендації. Ліквідація територіальних органів Мінприроди та СЕС як структури Мінохорони здоров’я залишила міську владу (за відсутності необхідних фахівців) без необхідної інформації для прийняття виважених рішень і підготовки відповідних програм.
Останнім часом одні реформи наздоганяють незавершенні попередні. Пенсійна, медична, адміністративна, дорожня, земельна …Для міждержавних використовується поняття і розробляється «дорожна карта». Мабуть, для внутрішніх реформ також необхідні такі карти і обов’язковою умовою - самі дороги.
В.Сандул,
депутат міської ради попередніх скликань
Джерело http://vizit.venal.com.ua
