Олександр Сердюк розповідає про свої наукові доробкиВ приміщенні Нікопольського краєзнавчого музею відбулася презентація авторської виставки реставратора вапняково-піщаної пластики середньовічної Наддніпрянщини, музейних i приватних колекцій, головного спеціаліста лабораторії митної експертизи та вартісної оцінки культурних цінностей Академії митної служби України, радника митної служби 3-го рангу Олександра Сердюка, яка мала назву «Актуальні проблеми збереження могили кошового отамана Iвана Сірка»
На виставці була представлена експозиція документальних матеріалів, що пов’язані з правовими та технологічними аспектами збереження унікальної національної пам’ятки icторiї та культури запорізького козацтва на території Нижньої Наддніпрянщини «Могила Івана Сірка».
Як зазначив заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботі Мирослав Жуковський, виставка присвячена 330-й річниці вшанування пам’яті видатного полководця i кошового отамана Війська Запорозького Низового Івана Дмитровича Cipкa (поч. XVII ст. – 1-го серпня 1680 року за ст. ст.):
З тих далеких героїчних і трагічних часів в Україні залишились тільки дві святині – поховання козацького гетьмана, геніального Петра Конашевича Сагайдачного й найславетнішого кошового отамана Івана Сірка. Жахливо, по-варварськи обійшлися з ними невдячні нащадки. Як тут не згадати відомі слова: «...славних прадідів великих правнуки погані»!
На високій могилі, насипаній у степу на січовому цвинтарі, стояв «сірий камінь з іменем Сірка, накресленим правицею безсмертя», – сказав Максим Рильський. Спочатку поставили хрест, який було знищено при зруйнуванні Чортомлицької Запорізької Січі. Згодом встановили кам’яну плиту з викарбуваним написом: «Року Божого 1680 месяца августа 1 дня преставився Раб Божій Иоан Дмитрович Сірко – атаман кошовий Войска Запорозкого Его императорского Величества Феодора Алексеевича и память праведного со похвалы».
У радянські часи місцева влада упродовж десятиліть із цілковитою байдужістю й недбалістю ставилася до могили отамана. Ще до війни 1941–1945 років намагалися щось зробити археологи, які неодноразово клопотали щодо впорядкування цього пам’ятного місця. Та безрезультатно.
Прах славетного отамана ще декілька разів перепоховували, доки постановою Ради Міністрів УРСР № 711 від 21 липня 1965 р. могила І. Д.Сірка (поч. XVII ст. – 1680 р.), яка знаходилась у береговій смузі на західній околиці с. Капулівка Нікопольського району з XVIII ст., була оголошена пам’яткою icтopii та культури республіканського значення та взята на державний облік та під охорону. Навколо могили Івана Сірка був парк, створений у 1942 р. активістами Нікопольської організації «Просвіта».
14 вересня 1975 р. Нікопольський крає-знавчий музей, відповідно до вимог чинного законодавства, склав паспорт могили Івана Сірка, як пам’ятки icтopii та культури УРСР. При цьому межі охоронної зони i регулювання забудови органами влади не були встановлені. Курган Сторожова Могила II тис. до Р.Х. був взятий на державний облік та під охорону як пам’ятка археології місцевого значения та під державним реєстраційним номером № 3383, i при цьому також не була встановлена охоронна зона. Протягом останніх десятиліть надгробний камінь піддавався руйнації діями хуліганів.
За наполяганням громадськості Нікопольщини у липні 2000 р. Дніпропетровським національним університетом були проведені археологічні розкопки могили І. Д. Сірка та повністю перепоховані вci його останки (ті, що були в могилі, та привезені в м. Днеропетровськ) 21 серпня 2000 р., а також проведено благоустрій навколо його могили.
Під час проведення цих заходів Олександр Сердюк, відповідно до завдання Дніропетровської обласної державної адміністрації, здійснив дослідницько-профілактичні реставраційні роботи з вивчення проблеми збереження вапнякової надгробної плити з епітафією. Документи наукової роботи Олександра Сердюка були представлені на авторській виставці. Вони відтворюють:
– пepeбiг i проблеми фізично-хімічного впливу та адаптаційних ускладнень зберігання пам’ятника за сучасних атмосферних умов;
– накопичення моху, грибів-лишайників, водоростів-цитраріїв на поверхні та вглибині плити з епітафією до реставрації та під час реставра-ційних робіт;
– дезінфекцію по виведенню мікробіоагентів з надгробного каменю;
– проведення кремній органічних ін’єкцій по зміцненню рихлих ділянок каменю за допомогою спеціальних паст, що використовуваються при профілактиці сколів, відшарувань, тріщин, вікових, глибоких, каверн, буферних тонувань, консерваціних покриттів по каменю та металевої викованої дужки – обкладу надгробної плити;
– нагляд за пам’ятником після реставраційно-профілактичних робіт тощо.
Після презентації Олександр Сердюк продемонстрував присутнім технічні особливості впливу середовища на пам’ятник, а також розповів про важливість збереження та проведення захисних робіт на могилі видатного отамана.
Алла ПИРОГОВА
