17.01.2017 р., нашому сімейному коту виповнилось 20 років. Звуть його Сєржик. Сєрж. Так його 97-му охрестила сестра, бо дуже їй подобався молодий Сергій Старун, що саме вперше балотувався у мери Нікополя. У його честь і назвали кота.
Не віриться, що Сєржик прожив у нас більшу частину мого життя. Він став свідком шкільних моїх забав, університетських навчань, першого кохання, першої роботи. Та що там, він пережив правління трьох українських президентів, і при четвертому живе.
Сєржик всього лише на шість рочків молодший української незалежності. Ото кіт!
Іноді я замислююсь, як йому вдалося дожити до такого поважного віку. Чи то мама так збалансовано кормила Сєржика, чи то що кішки не заважали його обрубаній чоловічій долі. А може й те, що всі ці роки він жив у доволі прохолодних умовах.
У маминій квартирі, що у Старій частині, спочатку через ледь теплі централізовані батареї, а зараз через економію на індивідуальних, температура взимку не підіймається вище 16 грудусів. Воно, звичайно, трохи дискомфортно. Натомість, може таке статись, що саме умови кріокамери допомогли нашому коту стати довгожителем. Недарма ж в умовах вічної мерзлоти навіть залишки мамонтів збереглися до наших днів.
Отож, якщо у вас в черговий раз вимкнули світло і вирубило опалення, згадайте Сєржика і посміхніться. Адже ваше життя – продо-о-вжується!)
Джерело http://nikopolnews.net/
