У цьому місяці ми будемо відзначати три великих свята: 7 січня – Різдво Христове (православне);13 січня – Святого Василя; 19 січня – Святе Водохреща. Давайте разом згадаємо, як відзначали ці свята в давнину та розповімо своїм дітям…
Різдво Христове – це велике християнське свято, день народження Ісуса Христа. За християнським вченням, він є спасителем світу і відкупителем людей з полону гріха. В цей день прийнято робити різдвяні вертепи, з якими потім ходити в кожен дім та сповіщувати всім радісну звістку про народження спасителя світу. А на передодні, 6 січня, відзначають святвечір.
Святвечір - це одне з найурочистіших християнських свят. Із Святвечором пов'язаний обряд приготуванн якуті. Її ще називають багатою, оскільки, крім неї готують ще одинадцять пісних страв, серед яких обов'язково мали бути: борщ,риба,гриби,пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар. Страви мають бути пісними, тому що Святвечір припадає на останній день пилипівського посту. Кутю традиційно готували з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису).
Потім діти повинні були віднести обрядову їжу своїм хрещеним та бабам-пупорізкам. Матері кладуть на тарілку до куті ще книш чи калачі, інодіцукерки, тадіти, зайшовши до хати хрещених, повинні сказати: «Добрий вечір! Мама й тато прислали вам хліб, сіль і вечерю…».
Хрещені (навістити їх було за священний обов'язок) забирали принесену вечерю, а взамін давали свою; дітей ощедрували горіхами, цукерками чи грішми. Є такі прикмети: якщо хтось за вечерею раптом чхнув, що6вважалося доброю прикметою, то господар символічно «дарував» шмат землі чи якусь тварину; а коли вдавився, то це віщувало сумну вістку. Після всього господиня мила посуд, а воду зливала вкарафку, щоб нею напровесні скропити молодий приплід, переважно курчат чи качат, яких вперше випускали на двір.
В наш час діти теж ходять до хрещених із кутею та колядками. Ось одна з колядок для ваших дітей:
***
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п`ятака.
А п`ятак то замалий,
Дайте рубчик золотий!
Колядин, колядин,
Я у мамки один.
Несіть мені пиріжок,
Та й положіть у мішок.
Колядин, колядин,
Я в бабусі один.
По коліна кожушок,
Дайте дядку пирожок.
Колядин, колядин,
А я в дядька один,
У порватім кожушку,
Несіть мені пампушку.
Також на святвечір ворожили та робили прогнози на рік. А вже сьомого січня, на Різдво, прийнято ділитись з усіма великою радістю – народженням Христа, шляхом показу вертепу.
Вертеп – це старовинний пересувний український ляльковийтеатр, де ставили релігійні та світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єси,відтворена стайня з народженням Христа.Український вертепний театр - це самобутнє явище у розвиткові нашої театральної культури. Український вертеп відомий з 17 століття. Він був поширений переважно в Україні вБарокову добу (XVII-XVIIIст.) та мав численні регіональні варіанти. Він мав форму двоповерхового дерев'яного ящика та складався з двох частин. Перша, різдвяна частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, а друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу сполучають із грою живих людей, а подекуди вся вертепна вистава почала зводитись до гри живих осіб.
Головним атрибутом вертепу є зірка. Вона пов'язана з євангельською легендою про Христа, чудесне народження якого провістила «віфлиємська зоря». Як правило, атрибут виготовлявся із звичайного решета, до якого прилагоджували «роги» та обклеювали різнокольоровим промасленим папером, прикрашали фольгою, стрічками йкитицями. До бокових стінок могли бути прикріплені картинки на релігійні сюжети. Всередину Зірки вставляли свічку, утворюючи щось на зразок «чарівного ліхтаря». Інколи Зірка могла обертатися навколо своєї осі.
В наш час вертепи теж зустрічаються. Так, у Нікополі на Різдво ми матимемо Вертеп у виконанні народного фольклорного гурту «Микитин Ріг»(керівник : П.Андріанов). Під час дійства учасники гурту співатимуть колядки та щедрівки Волинської області . Серед них ви почуєте такі щедрівки : «Ми твого двора не минаємо», «Ой чи є чи нема пан господар вдома» тощо. А з колядок прозвучать: «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі пане господарю», а також побачите театралізоване дійство з козою та лікарем. Не сидіть вдома приходьте на площу біля міської ради 7 січня!
Після Різдва будемо відзначати Старий Новий Рік (за старим календарем) – Святого Василя. Напередодні цього свята, 13 січня, прийнято водити Меланку. Меланка – це новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварини та фольклорні персонажі. З 13 на14 молодь (у масках або без них) всю ніч щедрує, ходить із козою (водить переодягненого на Маланку парубка). Традиційними персонажамиє «баба» Маланка та «дід» Василь. На ранок 14 – го січня на Святого Василя, хлопці посівають зерном оселі родичів, сусідів, знайомих. За повір'ям посівальниками мають бути хлопчики . Адже вважається, якщо першим на Новий рік зайде в хату чоловік, то все буде добре в родині господаря цієї хати. Також посівальники мають знати текст новорічного раннього привітання господарів до яких приходять . Ось ,наприклад:
Сійся, родися жито-пшениця, всяка пашениця,
на новий рік, щоб краще родило як торік,
Коноплі під стелю, а льон по коліна,
Щоб у вас хрещених головка не боліла.
будьте здорові з Новим роком!
За привітання господар, повинен віддячити посівальнику.
Закінчують новорічні свята Хрещення Господнє (19 – січня). Хрещення Господнє— це велике свято різдвяно-новорічного циклу, якеправославні та греко-католицькі християни відзначають19 січня, тому збігається зі святом Богоявлення, однак ці свята слід розрізняти. Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.
В цей день у всіх містах і селах, де єцеркви, святять воду. Здавна, в народі освячену на Водохреще воду,вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки, тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяєсрібловід хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.
За традиціями, на водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клаликалинучикораліта вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили поводу, це мали робити лише чоловіки.
Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другийСвятий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять—постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви— смажену рибу,вареникизкапустою, гречанімлинціна олії,кутютаузвар. Ось так відзначали та відзначають новорічні свята. Веселих свят, друзі!
Марина Щученко
Источник: Никополь-ART
