Нікопольці відчули наближення війни вже в 1939-му: хтось воював з поляками, румунами та фінами, а хтось випускав набої для гармат на заводі будмашин. Дідик і Барсуков – очільники міста. Продукція ПТЗ – на оборону. За порушення дисципліни – карна справа. Працюємо сім днів на тиждень. Міняти роботу – заборонено. Будується Соцмісто. Кожен десятий – школяр. Комсомольці по силенно займаються військово-фізичною підготовкою. За тиждень до початку війни під містом почалися великі навчальні збори 206-ї стрілецької дивізії: військові мають довести підготовку до рівня військового часу. Створено винищувальний батальйон НКВС для боротьби з парашутистами вермахта, тисячі нікопольців будують оборонні споруди, вже формуються два партизанські загони. 15-й день війни: евакуація заводів.
Першого вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. У відповідь на це уряди Франції і Англії оголосили війну німецькому Третьому Рейху. 7-го вересня 1939 р. відповідно до рішень Політбюро ЦК ВКП(б), Уряду СРСР та наказу наркомату оборони СРСР на базі 123-го Нікопольського стрілецького полку було розпочато створення частин 176-ої стрілецької дивізії, до складу якої було мобілізовано нікопольців. Через два тижні у кінці вересня 1939 р. вони взяли участь у бойових діях проти Польщі.
Відповідно до нового закону СРСР про загальний військовий обов’язок від 1 вересня 1939 року, який було прийнято на позачерговій 4-ій сесії Верховної Ради СРСР (у її роботі брав участь депутат від м. Нікополя О. Барсуков), Нікопольський об’єднаний військовий комісаріат розгорнув широкомасштабні організаційно-мобілізаційні заходи щодо обліку громадян призивного віку, їх військової атестації та направлення їх як на дійсну військову службу, так і на навчальні збори.
Частина нікопольців (зокрема, випускниці відділення військових медсестер Нікопольського медучилища) також брала участь у бойових діях військ Червоної Армії проти Фінляндії взимку 1939-1940 рр. Дислокований навесні 1940 р. у м. Нікополі 31-й стрілецький полк ім. Д. Фурманова 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії був поповнений нікопольцями під виглядом навчальних зборів у червні 1940 р. Він був направлений у місця боїв з військами Румунії і діяв в складі Південного фронту Червоної Армії, внаслідок дій якого Бессарабія і Північна Буковина були приєднані до складу Радянського Союзу.
Дирекція Нікопольського заводу будівельних машин імені В. І. Леніна отримала таємне завдання Уряду СРСР: в стислий строк організувати та розгорнути виробництво артилерійських боєприпасів, на що було виділено більше одного мільйона карбованців. У зв’язку з цим було збудовано новий корпус механічного цеху №2, додаткову площу ливарного цеху тощо. І перші партії снарядів вже були отримані в кінці 1939 року.
Восени 1939 р. відбулися вибори до Нікопольської міської ради депутатів трудящих, в результаті яких було обрано 230 чоловік, а головою Нікопольського міськвиконкому став депутат Верховної Ради СРСР О. Х. Барсуков. На початку 1941 р. першим секретарем Нікопольського міськкому КП(б)У став С. І. Дідик, який згодом брав участь у роботі XVIII Всесоюзної партконференції у лютому 1941 р.
В умовах Другої світової війни колективи Нікопольських підприємств напружено працювали над виконанням державних завдань Третього п'ятирічного плану. У 1940 р. Нікопольський Південнотрубний завод випустив 86 000 т труб, більшу частину яких було направлено на авіаційні, танкові, кораблебудівні заводи. Значно розширили виробництво інші 23 промислових підприємства міста – завод будмашин (у 1940 р. виготовив 2500 транспортерів різних типів і велику партію боєприпасів), цегляний завод №18, рибзавод, молокозавод, м’ясокомбінат, хлібозавод, підприємства «Дніпроенерго», «Індпошив взуття» та «Індпошив одягу», утильпромкомбінат, майстерні (лозомебельні та товарів широкого вжитку), промартілі «Цеглобуд», «Металонікель», «Об’єднана праця», артілі «Більшовик», «Стахановець», VIII-го партз’їзду, ім. Кагановича, ім. Володарського, ім. Щорса, ім. 1-го травня. У 1940 р. вони випустили продукції на 220 млн. крб. На підприємствах і організаціях було введено сувору дисципліну і кримінальну відповідальність за її порушення, а також перехід на семиденний робочий тиждень і заборону переходу робітників і службовців за власним бажанням на інше місце роботи.
У зв’язку з тим, що частину чоловіків було мобілізовано до Збройних сил СРСР, поширюється практика залучення на їх робочі місця жінок. Так, на заводі будмашин ім. Леніна вже в 1940 р. жінки становили 40% всіх робітників і службовців.
Площа міста на 1 січня 1941 року становила 57,8 кв. км (зараз, за даними Вікіпедії – 50,01 кв. км. – Прим. ред.). У західній частині Нікополя було завершено будівництво Соцміста. Населення Нікополя на той час становило 70 тис. чоловік. Серед них українців – 74,3% (52 000 осіб), росіян – 20,2% (14 000 осіб), євреїв – 3% (2 100 осіб). Працювали 28 шкіл, в яких навчалося 9 880 учнів, учительський інститут, сільськогосподарський технікум, ремісниче училище, школа ФЗН, медшкола. Діяли 2 лікарні, 3 поліклініки, 4 аптеки, 9 фельдшерських пунктів, існували культурні заклади: центральна бібліотека з філіями, краєзнавчий музей, п’ять клубів, один кінотеатр. Дві місцеві друкарні випускали газети «Більшовик» (8 000 прим.), «Зоря комуни» (4 000 прим.), «Трубник» (2 000 прим.).
Нікопольська міська комуністична організація, що керувала містом, нараховувала 1 572 члени партії, міська організація ЛКСМУ – 3 762 особи, осередки ТСОАвіаХІМУ – 7 260 особи, товариства Червоного Хреста – 71 093 осіб.
Політика мілітаризації населення, яку проводило вище керівництво ВКП(б) СРСР, охоплювала всі прошарки суспільства, в першу чергу – молодь. Розширили обсяги військової підготовки: збільшили набір курсантів до Нікопольського аероклубу, школи автомобілістів та радистів. 7 грудня 1940 року Дніпропетровський обком ЛКСМУ позитивно оцінив ініціативу комсомольців Нікопольського Південнотрубного заводу про обов’язкову військово-фізичну підготовку членів ЛКСМУ. Створені у всіх цехових комсомольських організаціях військово-навчальні групи були об’єднані в загальний військово-фізкультурний навчальний батальйон, де комсомольці отримували навички солдата-піхотинця, а комсомолки – медсестер, телефоністок та радисток. У січні 1941 року ЦК ВЛКСМ рекомендував усім комсомольським організаціям СРСР підтримати починання нікопольських комсомольців.
Навесні 1941 року у Нікополі почали формуватися стрілецький і артилерійський полки та інші підрозділи 206-ої стрілецької дивізії. Також у місті розташувався штаб 66-ї винищувальної авіадивізії та 297-й авіаполк.
15 червня 1941 р. за наказом Генштабу Червоної Армії частини 206-ої стрілецької дивізії вийшли з міста у літній військовий табір, що знаходився за залізничною станцією, і почали прийом резервістів на «Великі навчальні збори 1941 року», маючи за мету довести особовий склад дивізії до рівня військового часу.
Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ, заступник директора
Нікопольського краєзнавчого музею
Источник: НТМ
