Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка
Свою любов благовістить,
Святую правду возвістить!
Неначе наш Дніпро широкий,
Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко…
Як неможливо уявити світ без неба над головою, так неможливо уявити Україну без світоча української літератури Тараса Григоровича Шевченка. Дев’ятого березнявсе прогресивне людство відзначатиме 200 річчя з дня народження Великого Кобзаря. В ньому вся наша історія, все буття, ява й найпотаємніші сни. Він – вершина родового дерева нашої нації. Цей ювілей знаменний для нашої держави, саме тому, згідно наказу Президента України, 2014 рік оголошено роком Тараса Шевченка.
Одинадцятого лютого у приміщенні культурно-дозвіллєвого центру було багатолюдно, адже саме тут проходив творчий звіт-конкурс майстрів та аматорів народного мистецтва України, присвячений Тарасу. Під бурхливі оплески глядачів на головну сцену міста піднімалися не лише місцеві виконавці. В цей день подарувати свій талант і майстерність, вшанувати пам’ять поета завітали учасники самодіяльності Апостолівського, Нікопольського, Томаківського районів та міста Орджонікідзе.
Свято відкрили господарі – народний фольклорний гурт «Микитин Ріг» – піснею на слова Т.Г.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».
З перших акордів у залі запанувала цілковита тиша. Досвідчені аматори неповторним співом передали грізність символу України – величного батька Дніпра під час негоди. Горами зі сцени котилися могутні хвилі, сердитий вітер, заблукавши у кронах високих верб, нещадно гнув їх додолу. Блідий місяць, переклик сичів та скрип ясена у пісні викликали бажання подумати про час, призначення людини на цій землі. Після виступу ансамблю декілька секунд тривала пауза, а потім – грім оплесків і не лише виконавцям, бо у кожному небайдужому серці відлунюють слова: Україна – це Шевченко, а Шевченко – це Україна.
Тарас Шевченко,як істинний патріот свого народу, пишався приналежністю до «країни козаків» і натхненно оспівував славнозвісне українське козацтво. Тому вже конкурсним твором гурту «Микитин Ріг» була пісня на козацьку тематику місцевого автора Миколи Нетреби«Поможи святий Боже».
Також честь рідного міста захищали народний ансамбль танцю «Радість», вокальний ансамбль «РінСен», хореографічний ансамбль «Фантазія», студія сучасної хореографії«Дансер» та циркова студія.
По родинному тепло зустрічали улюблених аматорів з району. Надовго залишаться у серцях виступи вокального колективу «Заграва», Віталія Борща, танцювального колективу «Вулиця ритмів», вокального колективу «Калинонька», народного вокального квартету «Маківка». Маленькі аматори – вокальний ансамбль «Райдужні нотки» із міста Орджонікідзе, відразу взяли глядачів у полон.
Крокуємо свято по містам і селамТа справжньою родзинкою огляду-конкурсу став вокаліст із міста Орджонікідзе Дмитро Назарик. Здавалося, що юначий голос в «Молитві за Україну» злітав до небес, ще раз даючи можливість глядачам доторкнутися до скарбниці народного мистецтва і відчути себе справжніми українцями.
Але в той час, коли присутні в залі насолоджувались виступами конкурсантів, переглядовій комісії у складі Світлани Іванівни Єгорової – начальника відділу управління культури департаменту культури, туризму, національності та релігії облдержадміністрації; В’ячеслава Васильовича Рижова –заслуженого працівника культури України, директора Дніпропетровського коледжу культури і мистецтв; Юрія Івановича Дузенка– заслуженого артиста України, художнього керівника Дніпропетровського академічного фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич»; Григорія Максимовича Шаповала– заступника директора Дніпропетровського обласного методичного центру клубної роботи та народної творчості; Олександра Михайловича Дишука– методиста Дніпропетровського обласного методичного центру клубної роботи та народної творчості; Анни Олексіївни Романовської – викладача Дніпропетровського коледжу культури і мистецтв було не до розваг. Адже серед чудових номерів та зорепаду талановитих солістів і колективів їм треба було відкрити самі яскраві зірочки для участі у заключному концерті на головній сцені країни в місті Києві.
Людмила Міщенко
Источник: Никополь-ART
