13 жовтня у читацькому клубі «Джерельце» провели народознавчу годину: «Козацькому роду нема переводу».
Бібліотекарі поставили за мету виховувати повагу до історичного минулого українського народу. Знайомили дітей з періодом козаччини; виховували у них шанобливе ставлення до української історії і спонукали до наслідуванню кращих козацьких рис : добродушності, безкорисності, товариськості.
До заходу підготували книжкову виставку: «Земля моя- це мій козацький край», використали музичний твір «А ми тую козацькую славу збережемо!» та репродукцію відомого полотна Репіна «Запорожці пишуть листа турецькому Султану». З великим задоволенням переглянули мультфільм 1969 року «Як козак щастя шукав». Учасники заходу побажали намалювати образ козака, потім заучували вірш:
За шляхами, за дорогами,
За Дніпровськими порогами,
За лісами за високими
Наші прадіди жили.
Мали Січ козацьку сильную,
Цінували волю вільную.
І Вкраїну свою рідную,
Як зіницю, берегли.
Чому таке різноманітне поєднання засобів під час заходу? Бібліотекарі прийшли до висновку , що інтеграція образотворчого мистецтва, музики, поезії, поєднання різних видів мистецтва і творчої діяльності дітей - такий синтез позитивно впливає на всебічний розвиток вихованців. В результаті такої взаємодії (так званого «інтегрованого виховного впливу») відбувається збагачення дитячого сприйняття і дає очікувані результати.
Дуже ретельно бібліотекар складає текст розповіді про подію:
14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем». На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. Покрова святкують не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва. Людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого. З кожним днем зростає інтерес багатьох людей до нашої історії. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у сучасному нашому житті.
Слово « козак» означає « вільна людина», « шукач пригод». Перші згадки про козаків датуються 1489 р. У ті часи, коли Україна знемагала від татарських нападів, енергійні, сміливі люди вирушили в степ, ці люди поволі об’єднувались у ватаги, групи, які спільно полювали, а в разі потреби нападали на татар, відбиваючи в них награбоване майно.
Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а вміло захищала себе від ворогів. На островах, що лежали посеред бистрої Дніпрової води, вони заснували Запорозьку Січ. Ми нащадки козацького роду.
У глибині душі кожного українця живе козак.
Всіх вітаємо зі святом, і бажаємо міцного козацького здоров'я!
Джерело http://biblio-7.blogspot.com
