Як умру, то поховайте мене на могилі,
Серед степу широкого, на Вкраїні милій…
Т. Шевченко
В цьому році Україна відзначає річницю з дня поховання Кобзаря на Тарасовій горі, у Каневі. Саме туди 22 травня 1861-го року перевезли останки українського поета із цвинтаря у Санкт-Петербурзі – за заповітом самого Шевченка. Сам процес перевезення тіла поета з Санкт-Петербургу до Канева став величезною подією для українського суспільства, що вилилось у багатолюдні мітинги і процесії за усім маршрутом слідування. Особливо масові заходи відбулись у Києві, що не на жарт стривожило тодішній російський правлячий режим.
З нагоди 153-ї річниці цієї події у всіх містах та районах Дніпропетровщини пройшла низка урочистостей: відбулися тематичні виставки, покази фільмів, літературні читання та багато іншого.
Не став виключенням і наш Нікополь. Так, 22 травня біля пам’ятника Тарасу Шевченку, що навпроти райдержадміністрації, відбувся урочистий захід, на якому було присутнє нікопольське козацтво, школярі, громадські організації та всі небайдужі до творчості кобзаря. Діти декламували вірші Тараса Григоровича, співали пісні, а одна дівчина, граючи на бандурі, заспівала «Думи мої». Слід зазначити, що настрiй був дуже патріотичний: хлопці й дівчата були у національному українському вбранні, багато дорослих теж прийшли у вишиванках. Голови багатьох жінок та дівчат прикрашали квітучі віночки.
По закінченні заходу до пам’ятника поету були покладені квіти. А священик Свято-Покровської церкви Київського патріархату провів панахиду.
Тетяна ВОЛОВИК, фото автора
Источник: Никопольская правда
